Як працює в'єтнамський театр ляльок на воді

Басейн як сцена

Вікіпедія описує сучасний театр ляльок на воді як виставу, що відбувається у водоймі площею близько чотирьох квадратних метрів, де поверхня води слугує сценою. Вистави проводяться у сільських ставках зі сценічним майданчиком, у переносних резервуарах для гастрольних труп або у спеціалізованих будівлях із вбудованою водоймою. Вода приховує нитки та рухи лялькарів, покращує акустику й створює мерехтливий світловий ефект. Вона також пов'язує це мистецтво зі збором рису, адже перші вистави відбувалися на затоплених рисових полях.

Ляльки та лялькарі

Ляльок вирізьблюють із дерева, а потім покривають лаком, і, за даними Вікіпедії, вони можуть важити до 15 кілограмів. Кожну ляльку під водою підтримує велика бамбукова жердина. До восьми лялькарів стоять за розсувною бамбуковою ширмою, оздобленою під фасад храму, і вони стоять у воді по пояс упродовж усієї вистави — саме тому фінальний уклін, коли лялькарі виходять з-за ширми, у багатьох програмах є частиною перформансу.

Музика та історія

Традиційний в'єтнамський оркестр грає на барабанах, дерев'яних дзвіночках, тарілках, рогах, гонгах, бамбукових флейтах та дан бау — однострунній цитрі, повідомляє Вікіпедія. Співаки тео, різновиду опери з північного В'єтнаму, співають історію, яку розігрують ляльки, а музиканти іноді звертаються до ляльки, що в небезпеці чи потребує підбадьорення. Барабани й тарілки можуть сповіщати про вогнедишного дракона. Тож музика є частиною сюжету, а не лише тлом.

Про що ці скетчі

Тематика — сільська, глибоко вкорінена у фольклорі. Сценки розповідають про повсякденне життя в селі, народні казки, які переповідають бабусі й дідусі, а також історії про врожай, риболовлю та свята, і багато з них мають гумористичний відтінок. Легенди та національна історія також постають у коротких сценках. Саме на цьому ґрунтується шоу в Нячангі, коли в описі на Klook серед сцен повсякденного життя згадуються ловля жаб і садіння рису.

Тєу, блазень

Чу Тєу — найпопулярніший персонаж у мистецтві водного лялькового театру. За даними Вікіпедії, «Тєу» давньов'єтнамською означає «сміх», а сам він — усміхнений хлопчик у пов'язці на стегнах, який дотепно коментує політичні та суспільні теми. Театр у Нячангі зазначає, що його вистава розповідає про мрію Тєу щодо давнього життя, тож блазень, відомий глядачам за класичною формою, з'являється в самій назві центральної ідеї постановки — щоправда, у зовсім іншому форматі.

Звідки вирушає шоу в Нячангі

Театр повідомляє, що переосмислив традиційну сцену водного павільйону на чотири взаємопов'язані простори та додав ляльок на нитках у поєднанні з деталями танграма, тіньових ляльок, анімацію й сучасний танець, а також оркестр автентичних інструментів під назвою SeaSoul. Класичні програми, як описано вище, спираються на єдиний басейн, екран і співаків театру тео. Справедливим підсумком буде сказати, що вистава запозичує спадщину й змінює механіку — саме тому окремий гід запитує, чи вона схожа на традиційну форму.

Читати далі: Що таке лялькова вистава в Нячангі і чи схожа вона на традиційний театр ляльок на воді?

Кому це не підходить

Якщо ви прагнете побачити давнішу форму мистецтва в її рідному регіоні, ближчим відповідником буде програма в дельті Червоної річки, і шоу в Нячангі не претендує на це. Якщо вам не до вподоби будь-які постановочні культурні шоу, жоден із форматів не змінить вашої думки. Тим, хто планує фотографувати виставу, варто зважити, що театр у Нячанзі забороняє фотозйомку та відеозапис під час шоу.